Новини

Наше інтерв’ю – зі студенткою факультету іноземних мов Ізмаїльського державного гуманітарного університету Дубенко Ксенією, активною учасницею фонетичних конкурсів та наукових конференцій.

– Ксенія, чому ти вирішила пов’язати життя і майбутню професійну діяльність з іноземними мовами?

– Ще у школі я цікавилася вивченням іноземних мов. Я навчалася в Ізмаїльській спеціалізованій школі №1 із поглибленим вивченням англійської мови. Зараз це Ізмаїльський ліцей №1. Тут мені прищеплювалася любов до вивчення іноземних мов – англійської та німецької. Вчителі у школі креативно підходили до проведення занять, робили уроки цікавими та інтерактивними. Тому після закінчення школи мною було прийнято рішення детальніше вивчати іноземні мови. Саме тому я вступила до ІДГУ на факультет іноземних мов. До речі, усі 11 років навчання у школі я закінчила на відмінно. І зараз, в університеті, також намагаюсь гідно навчатися, приділяю багато часу вивченню усіх предметів. Продовжити читання “Інтерв’ю зі студенткою факультету іноземних мов ІДГУ Дубенко Ксенією”

Зворотній зв’язок – невід’ємна частина викладацького життя, що   дозволяє зрозуміти, як випускники влаштувалися, де працюють, чим займаються і живуть. Кожна вісточка від них – це маленьке, але важливе свідчення їх професійної спроможності.

У сьогоднішнє століття «холодних» рейтингів, критеріїв «ефективності», дистанційного навчання тощо,  спілкування — прояв простої людської вдячності, дещо старомодних, але таких необхідних відносин «учитель — учень». Зв’язок підтримують зазвичай ті студенти, про яких приємно згадувати, тому що з ними склалися особливо теплі стосунки. І таких студентів, на щастя, багато.

Сьогодні піде мова про Олену Фрунзе (Маркову), вчительку іноземних мов Плоцького загального закладу середньої освіти.

Наше знайомство з Оленою Марковою відбулося в Ізмаїльському регіональному педагогічному ліцеї і продовжилося в стінах Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Продовжити читання “Історія успіху…”

Тому, хто нікуди не пливе, – не буває попутного вітру!

Китайське прислів’я

Наше інтерв’ю сьогодні – з Катериною Хаджірадевою, випускницею факультету іноземних мов 2018 року.

 – Катя, я невипадково згадала на початку нашого інтерв’ю китайський вислів. По-перше, ти у мене асоціюєшся з людиною, яка весь час пливе до своєї мети. По-друге, ти і Китай тепер пов’язані невидимою ниткою). Але моє перше запитання, традиційно, про студентські роки, про те, що залишилося в пам’яті, якими словами, можливо, епітетами (як істинний філолог) ти згадуєш університет?

Я з теплом згадую університет (особливо перший і другий рік навчання), адже коли ти приступаєш до роботи, то стаєш по-справжньому “дорослим” і  починаєш цінувати студентські роки. Я любила наш факультет, любила нашу кафедру німецької мови, як би банально це не звучало. Я любила нашу їдальню і посиденьки в альтанці на подвір’ї житлових будинків, розташованих за першим корпусом. Я любила (і до сих пір люблю) нашу маленьку групу з п’яти чоловік, численні бесіди в соціальних мережах під самими різними кумедними і безглуздими назвами. Можливо, це не можна назвати спогадом про університет, але наша група (102/202/302/402) – це той самий фактор, який дарував університету і мені, зокрема, відчуття родини і затишного будинку. Продовжити читання “Інтерв’ю з Катериною Хаджірадевою”

Багато людей з тих, хто навчався на факультеті іноземних мов, мріяли побувати в Лондоні. Сьогодні наша розмова – з людиною, у якої ця мрія здійснилася. Іван Ванятинський, випускник факультету іноземних мов 2000 року, живе і працює в столиці Великобританії. Наше інтерв’ю – з ним і його дружиною Лючією, теж нашою випускницею.

– Перше традиційне запитання про спогади, пов’язані зі студентськими роками. Що пам’ятається – заняття, викладачі, однокурсники, заходи на факультеті, гуртожиток …?

– Ці 5 років для мене настільки цінні, що згадується абсолютно все і до дрібниць: всі 5 курсів, всі викладачі, всі однокурсники. Особливо згадуються друзі, з якими проводив багато часу в інституті і поза його стінами. Пам’ятаю нашу шоу групу “СВОЇ” і концерти, які ми готували і давали з приводу і без. З теплотою згадую всіх хлопців рідної підгрупи. Кожен залишився в пам’яті як рідна людина. Пригадується «п’ятачок», на якому палили на кожній перерві, а курили цигарки тоді майже всі.

Новий гуртожиток, в якому я жив на другому і четвертому курсах – це особливі спогади. Там я зустрів багато друзів, там навчався спілкуватися і співіснувати. Часи були важкі, тому вчилися взаємодопомоги, взаєморозумінню, взаємоповазі. Егоїзм був явищем рідкісним. Зі своєю дружиною я познайомився теж там. Продовжити читання “Ізмаїл – Лондон”

Він був водолазом, фотографом, кухарем, навіть комірником круїзного лайнера на Гаваях, але покликання і вроджений викладацький талант привели його до шкільного класу. Тепер він щедро ділиться своїм досвідом з учнями і прищеплює їм любов до англійської мови.

Сьогодні наше інтерв’ю з Бойченко Володимиром Миколайовичем, випускником факультету іноземних мов, автором своєї методики викладання іноземних мов, відмінником освіти України.

– Пане Володимире, перше питання до тебе – як до нашого випускника. Чим запам’яталися студентські роки? Кому з викладачів ти вдячний за науку і знання?

– Студентські роки я згадую з теплом, Вони запам’яталися мені тим, як ми проводили вільний час: заняттями спорту, КВН-ом, будзагоном. Виявляється, багато хто з друзів після інституту залишилися працювати за професією вчителя. Мені це дуже приємно. Наприклад, Олександр Мінженер – директор школи, ми з ним нещодавно тепло спілкувалися. Всім викладачам я дякую за науку і знання, а найбільше мені запам’яталися: Отто Едуардович Нідерквель і Тетяна Миколаївна Романовська. Я часто бував у них дома, ми були справжніми друзями. Продовжити читання “Інтерв’ю з відмінником освіти України”

Інтерв’ю з завкафедри англійської філології ІДГУ, к.філол.н., доцентом Олейніковою Галиною Олександрівною.

• Галино Олександрівно, що стало причиною вибору Вашої професії? Чому філологія та іноземні мови? Вам хтось підкинув цю ідею чи це був шлях суто самостійний?
• З іноземною мовою я познайомилась у середній школі, як і всі мої ровесники. Уже на першому уроці я зрозуміла, що англійська мова – це мова, яку я повинна вивчити, розуміти і спілкуватися нею. В першу чергу я була вражена яскравою та ритмічною фонетикою цієї мови. Не знаючи слів, просто повторювала їх або навіть наспівувала. І вже у старших класах я зрозуміла, що англійська мова – це моя майбутня професія, це те, з чим би я хотіла зв’язати своє життя .

Продовжити читання “Слово філолога”

Сьогоднішнє наше інтерв’ю –  з випускником ІДПІ 1989 року Ігорем Бабкіним.

– Ігор, ти вже багато років живеш в Єрусалимі. Я була в Єрусалимі, важко переоцінити культурну та історичну значущість цього міста. Ти пам’ятаєш свої перші враження? Чи не стирається гострота сприйняття і незвичність міста після багатьох років проживання в ньому? Ти ходиш по вулицях міста сьогодні – серце вже не тьохкає?) Чому ти називаєш Єрусалим «містом над небом блакитним»?

Прекрасне питання. Я б сказав точне попадання. Вже 17 років я живу в Єрусалимі і не перестаю дивуватися і захоплюватися цим дуже незвичайним містом. Продовжити читання “З Єрусалиму – з любов’ю”