Інтерв’ю з випускницею педагогічного ліцею та ІДГУ Зайцевою Д.О.
- Діна Олексіївна, Ви – випускниця педагогічного ліцею. Що дали роки навчання в ліцеї? Чим це відрізнялось від навчання у звичайній школі?
Так, я навчалась у старших класах у педагогічному ліцеї, і, без перебільшення, можу сказати, що це були найщасливіші роки мого шкільного життя. Ліцей був на базі 9 училища. Незабутні роки, уявіть собі – уроки фізкультури в басейні, навіть узимку, а які цікаві заняття у нас були з найкращими вчителями, яких собі тільки можна уявити, а вистави в актовій залі, а наші щоденні пішохідні прогулянки на заняття з англійської мови до педінституту! Є що згадати! Вдячна усім викладачам, які розвили в мені любов до навчання.
- Після ліцею – навчання на факультеті іноземних мов в Ізмаїлі. Так?
Це був ще педінститут, так давно це було, але я добре пам’ятаю усіх викладачів. Перші лекції та практичні заняття із зарубіжної літератури, філософії, психології, теорграматики назавжди залишаться в пам’яті, тому що стільки, скільки я читала з цих предметів, я більше ніколи не читала в такому обсязі, після все було легко.
- Хто з викладачів запам’ятався?
Багато хто: Курносова Римма Василівна, Сепчева Зоя Спиридонівна, Запорожченко Ганна Павлівна, Чайка Світлана Арсеніївна і, звичайно, Дяченко Людмила Дмитрівна, чудовий викладач, розумна, грамотна, неймовірно професійна та мудра людина.
- Перші роки – важко було? Яких знань не вистачало?
Раніше мені здавалось, що мені всього вистачає, і знань і досвіду. Звичайно, з роками розумієш, що розвиватися завжди потрібно. Але, чесно кажучи, не пам’ятаю ніяких особливих труднощів в роботі з учнями, якщо тільки велика кількість планів, конспектів, що я до сих пір воліла б мати менше. Коли тебе оточують весели обличчя дітей, радість, сміх, біготня, здоров’я, це стимулює працювати, і саме це я і запам’ятала із перших років моєї праці у школі. Коли працюєш в такій атмосфері, то заряджаєшся позитивом та бадьорістю духа. Звичайно були і є недоліки роботи у школі, але це, в моєму випадку, не стосувалось самого процесу навчання.
- Морська тематика, з якою доводиться мати справу при підготовці морських офіцерів – наскільки вона важка?
У мені великий досвід викладання англійської мови за професійним спрямуванням, це і бізнес-англійська, і англійська для секретарів, будівельників, медиків, механіків, IT інженерів, PR менеджерів, для агрономів, менеджерів туризму, для кухарів, офіціантів, тощо. Але для мене морська англійська – це особлива ніша, тому що це не просто англійська мова з особливою тематикою, це ще і знання з фізики, хімії, матеріалознавству, географії, астрономії, математиці. І тому я постійно знаходжуся у процесі навчання. Це нескінченні теми для саморозвитку, що для мене, як для допитливої людини, є стимулом знаходити цікаві підходи до викладання та навчання.
- Що мотивує курсантів вивчати іноземні мови?
Я працюю на Дунайському Факультеті Морського та Річкового Транспорту Державного Університету Інфраструктури та Технологій. Перший рік студенти вивчають звичайну англійську мову, с другого курсу вивчають англійську мову за спрямованням своєї спеціалізації, це – англійська для судномеханіків, англійська для судноелектромеханіків та для судноводіїв. І знаєте, що найважче для студентів? Ні, не вивчати лексику на теми, вони можуть розповідати про устрій механізмів, ремонт, обслуговування систем, як прокладати маршрути по картах, а розмовляти на звичайні теми, вести звичайну бесіду – це виклик! В них є мета – вивчати англійську мову для своєї майбутньої професії в роботі, тому багато вивчають спеціальної лексики. Але ми працюємо і над розмовною англійською мовою, у нас на факультеті працюють три клуби англійської мови, де студенти відпрацьовують розмовні навички, навчаються висловлювати свої думки самостійно на різні теми. Основна мета вивчення іноземної мови – це, безперечно, її використання, тому розмовна практика на повсякденні теми важлива для наших студентів в тому числі.
- Чим відрізняються робота викладача та куратора?
Куратор – це більше вихователь, психолог та медіатор між студентами та викладачами, деканатом, можливими роботодавцями. Я – куратор другого курсу, студенти усі різні, до кожного потрібен свій підхід в залежності від їх характеру, темпераменту, інтересів, мети. Усі яскраві та талановиті! Я рада, що вдалось створити дружню атмосферу, хлопці підтримують один одного, допомагають, проводять багато часу разом.
- Офіцерський бал на честь посвяти в першокурсники – це вже традиція? Усіх першокурсників дійсно навчають вальсувати до цього дня?)
О, це дійсно один з найяскравіших та зворушливих заходів для студентів, і тому до святкового концерту студенти готуються заздалегідь і беруть уроки танців. Це свято щорічне і стало вже чудовою традицією і залишається святом в пам’яті як для кожного студента, так і для викладачів та усіх родин.
- Підвищення кваліфікації – це для Вас необхідність чи задоволення?
По-перше, це необхідність, Ви це знаєте), але я з задоволенням відвідую різни курси, семінари. Мені подобається спілкуватися і знайомитись з новими людьми, особливо у своїй сфері, скільки людей, стільки й нових ідей, нових бачень, якими з тобою діляться, це мені додає позитиву і надихає на подальшу роботу.
- Що хотілося б змінити у сфері викладання англійської мови?
Я б не акцентувала увагу на викладанні саме англійської мови, це такий самий предмет як і інші. Так, можливо, більш творчий, можливо, цікавіший, але все ж предмет, дисципліна, потрібно навчати дітей та студентів бути більш самостійними змалечку, давати більш свободи. У багатьох учнів, студентів є стійкі негативні асоціації зі шкільними уроками, не усім хватає мотивації навчатися, і саме професіоналізм та харизма, доброзичливість вчителів є запорукою успішності навчання. Впевнена, що треба заохочувати вчителів та викладачів, створювати достойні умови праці, щоб вони і надалі мали бажання і можливість робити уроки цікавими та результативними. А стосовно англійської мови, то на якість освіти впливає не вік, а любов до мови, бажання навчати та постійне самовдосконалення.
- Як Ви вважаєте, чи потрібні нам носії мови для підвищення рівня викладання англійської?
Звичайно потрібні, це – можливість для студентів практикувати повсякденну іноземну мову, будь то англійська, німецька, чи якась інша.
- Як проходить робота зараз, під час карантину?
Дуже цікаво! Я рада можливості спробувати нові форми навчання, раніше я не дуже полюбляла віртуальне спілкування, тому все не наважувалась розпочати, а тут була вимушена і знайшла для себе багато позитивних сторін онлайн навчання. Також була вражена і здивована тим, як відкрились деякі студенти, котрі були не дуже активні в аудиторіях, вони відкрились як дуже відповідальні, креативні та працьовиті. Для багатьох це виклик, але ми все здолаємо і, головне, робити правильні висновки із кожної ситуації. Всім добра, здоров’я та натхнення працювати!
