Софія Зельфімян – випускниця факультету іноземних мов 2002 року. Сьогодні вона – директор салону краси «Сьоме небо» і швейного ательє в м. Ізмаїл.
– Софія, розкажи про свої студентські роки. Що запам’яталося? Що допомогло в побудові кар’єри й професійному становленні?
Студентські роки були найяскравішими та незабутніми. Найбільше запам’яталася Скрягіна Емма Петрівна – незвичайна людина, особливий підхід до викладання, не забуду, як наша пара починалася з funny stories …. Багато ще чого можна згадати, але все не опишеш … На першому курсі у нас був вихід на природу з нашим куратором Тупікіною Іриною Олексіївною, було весело, згадую про це до сих пір. Я вдячна моїм батькам, що саме вони направили мене в ІДГУ на факультет іноземних мов. Знання іноземної мови дали мені чудову нагоду почати свою роботу в німецькій і американській крюїнгової компанії, а в подальшому відкрити свій особистий бізнес у сфері послуг.
– Пам’ятаю, що ваша група була дуже дружною і згуртованою. Чи підтримуєте ви зараз зв’язок? Як склалася доля однокашників?
Так, дійсно наша група була дуже дружною і згуртованою, досі підтримуємо зв’язок, по можливості зустрічаємося разом і проводимо час в затишному колі в бесідах і спогадах. Доля всіх, кого знаю, пов’язана саме з отриманої професією, що зараз допомагає їм у житті.
– Скільки мов ти знаєш? Як складаються стосунки з іноземними мовами після закінчення навчального закладу? Чи застосовуєш ти знання, отримані в університеті? Як проходить спілкування з носіями мови?
Якщо говорити про мови, то чотири знаю досконало. Це – вірменська, російська, українська, англійська (без якої – нікуди …), ну і німецька – на побутовому рівні. Звичайно ж, знання знадобилися і допомогли й продовжують допомагати відчувати себе особистістю і людиною, впевненою в собі! Багато років тому король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор Заходу Карл Великий сказав: «Володіти іншою мовою – це як мати другу душу». Я з ним повністю згодна. Спілкування з носіями мови проходить легко, навіть багато іноземців роблять комплімент, кажуть, що маю гарну вимову!
– Я знаю, що ти любиш подорожувати, була в багатьох країнах. Яка країна справила на тебе найбільше враження? Куди ще плануєш поїхати?
Подорожувати я дійсно люблю, і кожна країна по-своєму справляє гарне враження. Ось, наприклад, багато хто не любить Єгипет, люди скаржаться, що араби чіпляються, їжа несмачна, але є один плюс в цій країні, це – незвичайне море з його райським кораловим рифом. У кожній країні є свої плюси та мінуси. Але найбільше мене вразили Іспанія, Греція й Америка. Що стосується майбутніх поїздок, то, як-то кажуть, людина припускає, а Бог діє на свій розсуд, так що поки не вирішила, куди поїхати, на все воля Божа.
– Ти готувалася стати вчителем, а стала бізнес-леді. Бути успішним підприємцем – це талант чи цьому треба вчитися?
Я думаю, щоб бути підприємцем, потрібні не лише рішучість, сміливість та цілеспрямованість, а й, звичайно, досвід.
– Як ти будуєш стосунки зі своїми працівниками? Які принципи вашої корпоративної культури?
Перш за все, мої працівники – такі ж люди, як і я. Справжній керівник йде разом з усіма до мети, не принижуючи й не ображаючи при цьому нікого. Дружні, щирі взаємини – ось що найголовніше. Ще я створюю на роботі такі обставини, як вдома, щоб співробітники йшли на роботу не як в рабство, й отримували тільки задоволення від своєї роботи! Загальна проблема багатьох керівників – відсутність нормальної комунікації зі співробітниками, що знижує ефективність роботи в цілому. 30% свого вільного часу необхідно приділяти працівникам і не забувати їх заохочувати.
– Ти – волонтер Міжнародної Благодійної Фундації «Реформація» соціальної служби Ізмаїла і директор громадської молодіжної організації “Здорове покоління”. Які цілі у цієї організації?
На даний момент я продовжую бути волонтером і керівником громадської організації, нині ми трохи змінили стратегію нашої волонтерської діяльності. Зараз я також підтримую соціальний фонд «Допоможемо вижити». Мета програми – надання допомоги соціально незахищеним верствам населення.
– Цього року нашому університету – 80 років. Що б ти побажала викладачам і студентам ІДГУ?
Я бажаю викладачам, перш за все, терпіння і, звичайно ж, професіоналізму, готувати й випускати хороших студентів з максимальними знаннями. Ми, випускники, пам’ятаємо, що завдяки Вам ми сьогодні стали людьми! А студентам бажаю йти до мети та ні крапельки не шкодувати час на навчання. І вивчати іноземні мови, які в наш час дуже необхідні в житті. Людина, яка себе поважає, повинна знати хоч одну іноземну мову. Викладачам і студентам – радості спілкування і плідної спільної роботи!
