Автор: admin-alum

Мені гріх скаржитися на пройдений життєвий шлях, бо на ньому було чимало чудових людей та неймовірних подій. Втім, мабуть, найкращим, що зі мною сталося, були роки навчання в Ізмаїльському педагогічному інституті та неформальне спілкування у студентському Літературному театрі (ЛТ).

По перше, через роки я проніс найтепліші спогади про когорту викладачів, завдяки яким я не лише здобув спеціальність, а й сформувався як особистість. З вдячністю згадую сьогодні моїх чудових Вчителів, викладачів Броніславу Самойлівну Турі, Анатолія Костянтиновича Тичину, Лідію Іллічну Макарову, Юрія Павловича Андріанова, Беллу Аркадіївну Богуславську, Дмитра Михайловича Ульянцева. Однак найбільший вплив справила на мене чудова викладачка Лариса Володимирівна Лапіна, «наша лапушка», як ласкаво ми називали цю дивовижну жінку. Продовжити читання “Найкраще у моєму житті. Літературний театр (Ігор Огнєв)”

Наше інтерв’ю – зі студенткою факультету іноземних мов Ізмаїльського державного гуманітарного університету Дубенко Ксенією, активною учасницею фонетичних конкурсів та наукових конференцій.

– Ксенія, чому ти вирішила пов’язати життя і майбутню професійну діяльність з іноземними мовами?

– Ще у школі я цікавилася вивченням іноземних мов. Я навчалася в Ізмаїльській спеціалізованій школі №1 із поглибленим вивченням англійської мови. Зараз це Ізмаїльський ліцей №1. Тут мені прищеплювалася любов до вивчення іноземних мов – англійської та німецької. Вчителі у школі креативно підходили до проведення занять, робили уроки цікавими та інтерактивними. Тому після закінчення школи мною було прийнято рішення детальніше вивчати іноземні мови. Саме тому я вступила до ІДГУ на факультет іноземних мов. До речі, усі 11 років навчання у школі я закінчила на відмінно. І зараз, в університеті, також намагаюсь гідно навчатися, приділяю багато часу вивченню усіх предметів. Продовжити читання “Інтерв’ю зі студенткою факультету іноземних мов ІДГУ Дубенко Ксенією”

Зворотній зв’язок – невід’ємна частина викладацького життя, що   дозволяє зрозуміти, як випускники влаштувалися, де працюють, чим займаються і живуть. Кожна вісточка від них – це маленьке, але важливе свідчення їх професійної спроможності.

У сьогоднішнє століття «холодних» рейтингів, критеріїв «ефективності», дистанційного навчання тощо,  спілкування — прояв простої людської вдячності, дещо старомодних, але таких необхідних відносин «учитель — учень». Зв’язок підтримують зазвичай ті студенти, про яких приємно згадувати, тому що з ними склалися особливо теплі стосунки. І таких студентів, на щастя, багато.

Сьогодні піде мова про Олену Фрунзе (Маркову), вчительку іноземних мов Плоцького загального закладу середньої освіти.

Наше знайомство з Оленою Марковою відбулося в Ізмаїльському регіональному педагогічному ліцеї і продовжилося в стінах Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Продовжити читання “Історія успіху…”

Тому, хто нікуди не пливе, – не буває попутного вітру!

Китайське прислів’я

Наше інтерв’ю сьогодні – з Катериною Хаджірадевою, випускницею факультету іноземних мов 2018 року.

 – Катя, я невипадково згадала на початку нашого інтерв’ю китайський вислів. По-перше, ти у мене асоціюєшся з людиною, яка весь час пливе до своєї мети. По-друге, ти і Китай тепер пов’язані невидимою ниткою). Але моє перше запитання, традиційно, про студентські роки, про те, що залишилося в пам’яті, якими словами, можливо, епітетами (як істинний філолог) ти згадуєш університет?

Я з теплом згадую університет (особливо перший і другий рік навчання), адже коли ти приступаєш до роботи, то стаєш по-справжньому “дорослим” і  починаєш цінувати студентські роки. Я любила наш факультет, любила нашу кафедру німецької мови, як би банально це не звучало. Я любила нашу їдальню і посиденьки в альтанці на подвір’ї житлових будинків, розташованих за першим корпусом. Я любила (і до сих пір люблю) нашу маленьку групу з п’яти чоловік, численні бесіди в соціальних мережах під самими різними кумедними і безглуздими назвами. Можливо, це не можна назвати спогадом про університет, але наша група (102/202/302/402) – це той самий фактор, який дарував університету і мені, зокрема, відчуття родини і затишного будинку. Продовжити читання “Інтерв’ю з Катериною Хаджірадевою”

Багато людей з тих, хто навчався на факультеті іноземних мов, мріяли побувати в Лондоні. Сьогодні наша розмова – з людиною, у якої ця мрія здійснилася. Іван Ванятинський, випускник факультету іноземних мов 2000 року, живе і працює в столиці Великобританії. Наше інтерв’ю – з ним і його дружиною Лючією, теж нашою випускницею.

– Перше традиційне запитання про спогади, пов’язані зі студентськими роками. Що пам’ятається – заняття, викладачі, однокурсники, заходи на факультеті, гуртожиток …?

– Ці 5 років для мене настільки цінні, що згадується абсолютно все і до дрібниць: всі 5 курсів, всі викладачі, всі однокурсники. Особливо згадуються друзі, з якими проводив багато часу в інституті і поза його стінами. Пам’ятаю нашу шоу групу “СВОЇ” і концерти, які ми готували і давали з приводу і без. З теплотою згадую всіх хлопців рідної підгрупи. Кожен залишився в пам’яті як рідна людина. Пригадується «п’ятачок», на якому палили на кожній перерві, а курили цигарки тоді майже всі.

Новий гуртожиток, в якому я жив на другому і четвертому курсах – це особливі спогади. Там я зустрів багато друзів, там навчався спілкуватися і співіснувати. Часи були важкі, тому вчилися взаємодопомоги, взаєморозумінню, взаємоповазі. Егоїзм був явищем рідкісним. Зі своєю дружиною я познайомився теж там. Продовжити читання “Ізмаїл – Лондон”

Він був водолазом, фотографом, кухарем, навіть комірником круїзного лайнера на Гаваях, але покликання і вроджений викладацький талант привели його до шкільного класу. Тепер він щедро ділиться своїм досвідом з учнями і прищеплює їм любов до англійської мови.

Сьогодні наше інтерв’ю з Бойченко Володимиром Миколайовичем, випускником факультету іноземних мов, автором своєї методики викладання іноземних мов, відмінником освіти України.

– Пане Володимире, перше питання до тебе – як до нашого випускника. Чим запам’яталися студентські роки? Кому з викладачів ти вдячний за науку і знання?

– Студентські роки я згадую з теплом, Вони запам’яталися мені тим, як ми проводили вільний час: заняттями спорту, КВН-ом, будзагоном. Виявляється, багато хто з друзів після інституту залишилися працювати за професією вчителя. Мені це дуже приємно. Наприклад, Олександр Мінженер – директор школи, ми з ним нещодавно тепло спілкувалися. Всім викладачам я дякую за науку і знання, а найбільше мені запам’яталися: Отто Едуардович Нідерквель і Тетяна Миколаївна Романовська. Я часто бував у них дома, ми були справжніми друзями. Продовжити читання “Інтерв’ю з відмінником освіти України”

Інтерв’ю з завкафедри англійської філології ІДГУ, к.філол.н., доцентом Олейніковою Галиною Олександрівною.

• Галино Олександрівно, що стало причиною вибору Вашої професії? Чому філологія та іноземні мови? Вам хтось підкинув цю ідею чи це був шлях суто самостійний?
• З іноземною мовою я познайомилась у середній школі, як і всі мої ровесники. Уже на першому уроці я зрозуміла, що англійська мова – це мова, яку я повинна вивчити, розуміти і спілкуватися нею. В першу чергу я була вражена яскравою та ритмічною фонетикою цієї мови. Не знаючи слів, просто повторювала їх або навіть наспівувала. І вже у старших класах я зрозуміла, що англійська мова – це моя майбутня професія, це те, з чим би я хотіла зв’язати своє життя .

Продовжити читання “Слово філолога”