Аніна Наталя Сергіївна – випускниця двох факультетів Ізмаїльського університету (української філології та історії (2014 року) і факультету іноземних мов (2018)). Викладає англійську мову в КНЗО “Український ліцей з поглибленим вивченням іноземних мов імені Т.Г. Шевченка”.
– Що найяскравіше запам’яталося зі студентських років? Що переважало на парах – отримання теоретичних знань або практичне відпрацювання і закріплення? Наскільки знадобилися знання, отримані в стінах рідного навчально закладу? Чи доводиться все одно вчитися в ході роботи і постійно вдосконалюватися?
Студентське життя, я думаю, запам’ятовується назавжди. Мені, напевно, найбільше запам’яталися участі в різних наукових конкурсах, робота в творчих групах і, чомусь, підготовка до семінарів в університетській бібліотеці)). Там була якась незвичайна атмосфера.
Без теорії неможливо і практику засвоїти. Тому можна сказати так: було 60% теоретичного і 40% практичного матеріалу. Подобалася, звичайно, практика, так як на лекціях треба було багато писати))), але були чудові викладачі, які теоретичний матеріал підносили так, що хотілося слухати і слухати.
Знання, безсумнівно, стали в нагоді, але, на жаль, щось довелося і самій вчити. Це в основному стосується практики. Зараз змінюються програми, вимоги, і тому те, що я вчила в університеті 5-6 років тому, не завжди підходить. Я вважаю себе вічним студентом, так як постійно щось вивчаю, дивлюся вебінари, відвідую семінари))
– Згадайте початок роботи в школі. Збіглися ваші очікування від професії і реальність? Чи не було розчарувань в перші місяці роботи?
Знаєте, з дитинства хотіла бути вчителькою, тому, може, якісь і були розчарування, але я їх якось не помічала. Я починала працювати в школі як педагог-організатор, а там трохи інша специфіка. Можливо, було розчарування, що дуже багато паперової роботи, яка забирає багато часу і не дає цей час присвятити учням.
– Що найскладніше в роботі в школі?
Найскладніше для мене – це взаємини з батьками. Не написання планів-конспектів, не проведення уроків, не підготовка до конкурсів, олімпіад, а відносини з батьками. Вони різні, і кожен хоче для своєї дитини найкраще, і іноді, буває, вимагають більше. Але це винятки, в основному батьки дуже розуміючі й доброзичливі.
– Сьогоднішні реформи і зміни в рамках НУШ – чи підуть вони на благо дітям? Чи поліпшить це нашу систему освіти і підвищить конкурентоспроможність наших випускників?
Реформа НУШ сама по собі непогана, там багато цікавих і гарних моментів. Але для наших дітей один із стимулів – це оцінювання знань, а реформа це прибирає і учні «розслабилися». Ще не всі вчителі і батьки прийняли методику НУШ. Плюс до цього не всюди є повністю обладнані згідно з вимогами класи. Я була в школах в Фінляндії (на основі фінської системи робилася реформа НУШ) і бачила, як вчителі працюють і діти вчаться. Я не думаю, що ця реформа кардинально щось поліпшить. Наш менталітет, мені здається, трохи все це гальмує.
– Ви – людина творча, яка шукає щось нове. Чи поділяють Ваші колеги Ваші творчі пориви?
Мені здається, мої колеги бояться мене, коли я говорю «Я ось подумала … Можна було б зробити ось так …». В голові купа цікавих творчих ідей, але не завжди є час їх реалізовувати.
– У яких семінарах і тренінгах брали участь останнім часом? Що це дає в плані професійного росту?
Я беру участь в різних міських, обласних, українських семінарах, тренінгах. Недавні – це Winter English Academy with Peace Corps Volunteer Jennifer Sutton в ІДГУ, онлайн – Oxford ELTOC 2020 English online teaching conference. Вони дають мені можливість спілкуватися з колегами, дізнаватися щось нове для себе і ділитися своїми ідеями. Я після таких заходів – як заряджена батарейка))
– Нещодавно Ви атестувалися на 2 категорію. Наскільки важко проходити атестацію молодому фахівцеві?
Я не бачу в атестації нічого важкого. Ти показуєш свою роботу, яку ти виконуєш щодня. Просто тут лякає слово «атестація». Дуже багато залежить від адміністрації. У моєму випадку я від них отримувала підтримку та методичні поради.
– Робота в умовах карантину – наскільки стресова ця ситуація для учнів і вчителів? Кому складніше?
Так, цей карантин ми запам’ятаємо назавжди. Це досить стресова ситуація для всіх. Тут рівнозначно складно і учневі і вчителю. Безсумнівно, аудиторне навчання – це найкращий варіант. Дистанційне навчання включає в себе багато факторів – не працює інтернет, немає мобільного пристрою, не всі батьки вдома, коли йде урок (це стосується 2-3 класів) і т. д. Я, якщо чесно, втомлююся більше, ніж якби проводила свої уроки в класі.
– Що хотіли б побажати тим, хто має вибір професії? Чи варто вибирати професію вчителя?
Я б порадила йти в учителя тим, хто цього хоче і хто любить дітей.
Шиляєва Т.В.
